огульний
ОГУЛЬНИЙ, а, е, рідко. 1. Те саме, що загальний 1, 3. Тут бачив хлопець, як інша весела дівчина.. танцювала й підспівувала з відрами на плечах на огульну втіху людську і на потіху (Вовчок, І, 1955, 296).
2. Недиференційований (про підхід, ставлення до чого-небудь). Зовсім неможна сказати, що огульні оцінки навколишнього життя [у вірші Є. Плужника] були вірними й справедливими (Не ілюстрація.., 1967, 278).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | огульний | огульна | огульне | огульні |
Родовий | огульного | огульної | огульного | огульних |
Давальний | огульному | огульній | огульному | огульним |
Знахідний | огульний, огульного | огульну | огульне | огульні, огульних |
Орудний | огульним | огульною | огульним | огульними |
Місцевий | на/у огульному, огульнім | на/у огульній | на/у огульному, огульнім | на/у огульних |