однозвучний
ОДНОЗВУЧНИЙ, а, е. Який весь час звучить одноманітно, однотонно. Однозвучне цокання годинника переривало тишину малої кімнати (Коб., І, 1956, 137)
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | однозвучний | однозвучна | однозвучне | однозвучні |
Родовий | однозвучного | однозвучної | однозвучного | однозвучних |
Давальний | однозвучному | однозвучній | однозвучному | однозвучним |
Знахідний | однозвучний, однозвучного | однозвучну | однозвучне | однозвучні, однозвучних |
Орудний | однозвучним | однозвучною | однозвучним | однозвучними |
Місцевий | на/у однозвучному, однозвучнім | на/у однозвучній | на/у однозвучному, однозвучнім | на/у однозвучних |