окантований
ОКАНТОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окантувати. Мокроус ловко вставив примружене око в скельце теодоліта, окантоване блискучою міддю (Стельмах, На.. землі, 1949, 236); Червоний, як після чарки, в бекеші, окантованій сивим смушком, саме розповідав [Митрофан] щось весело дядькам і сам голосно реготав з ними (Гончар, II, 1959, 152); Обабіч майдан, окантований кількома рядками дерев: клен, акація, берест, плакуча верба (Коз., Нові потоки, 1948, 44).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | окантований | окантована | окантоване | окантовані |
Родовий | окантованого | окантованої | окантованого | окантованих |
Давальний | окантованому | окантованій | окантованому | окантованим |
Знахідний | окантований, окантованого | окантовану | окантоване | окантовані, окантованих |
Орудний | окантованим | окантованою | окантованим | окантованими |
Місцевий | на/у окантованому, окантованім | на/у окантованій | на/у окантованому, окантованім | на/у окантованих |