оконтурення
ОКОНТУРЕННЯ, я, с., спец. 1. Дія за знач. оконтурити. У 1956-1958 рр. Інститутом геологічних наук АН УРСР з успіхом був застосований високочастотний сейсмічний метод в районі м. Володарська-Волинського з метою оконтурення пегматитових тіл в масиві гранітів (Допов. АН, І, 1961, 16).
2. Лінія, що позначає контури чого-небудь. Рослинні мотиви, виткані на горизонтальних верстатах.., набувають нехарактерного для них східчастого оконтурення і в значній мірі втрачають свої природні форми (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 26).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оконтурення | оконтурення |
Родовий | оконтурення | оконтурень |
Давальний | оконтуренню | оконтуренням |
Знахідний | оконтурення | оконтурення |
Орудний | оконтуренням | оконтуреннями |
Місцевий | на/у оконтуренні | на/у оконтуреннях |
Кличний | оконтурення | оконтурення |