опоряджувальник
ОПОРЯДЖУВАЛЬНИК, а, ч. Робітник, який виконує опоряджувальні роботи. Велику допомогу в архітектурному оформленні станцій Київського метрополітену подали московські опоряджувальники (Рад. Укр., 1.ХІ 1960, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | опоряджувальник | опоряджувальники |
Родовий | опоряджувальника | опоряджувальників |
Давальний | опоряджувальникові, опоряджувальнику | опоряджувальникам |
Знахідний | опоряджувальника | опоряджувальників |
Орудний | опоряджувальником | опоряджувальниками |
Місцевий | на/у опоряджувальнику, опоряджувальникові | на/у опоряджувальниках |
Кличний | опоряджувальнику | опоряджувальники |