організуючий
ОРГАНІЗУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до організувати. Комуністична партія України була тією керівною і організуючою силою, яка мобілізовувала український народ на величну боротьбу за торжество соціалізму (Цюпа, Україна.., 1960, 65); В. Собко показує організуючу роль радянської військової адміністрації в.. пробудженні творчої ініціативи мас (Іст. укр. літ., II, 1956, 288).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | організуючий | організуюча | організуюче | організуючі |
Родовий | організуючого | організуючої | організуючого | організуючих |
Давальний | організуючому | організуючій | організуючому | організуючим |
Знахідний | організуючий, організуючого | організуючу | організуюче | організуючі, організуючих |
Орудний | організуючим | організуючою | організуючим | організуючими |
Місцевий | на/у організуючому, організуючім | на/у організуючій | на/у організуючому, організуючім | на/у організуючих |