оспорювання
ОСПОРЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. оспорювати. Після ухвалення рішення ніяке оспорювання недопустиме, коли справа стосується негайної і таємної підготовки до страйку (Ленін, 34, 1973, 403).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оспорювання | оспорювання |
Родовий | оспорювання | оспорювань |
Давальний | оспорюванню | оспорюванням |
Знахідний | оспорювання | оспорювання |
Орудний | оспорюванням | оспорюваннями |
Місцевий | на/у оспорюванні | на/у оспорюваннях |
Кличний | оспорювання | оспорювання |