охмелілий
ОХМЕЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до охмеліти. Вартові чули співи та крики охмелілих товаришів і розглядалися довкола... (Оп., Іду.., 1958, 73); Музика ніколи не відмовлявся від чарки, пив з усіма, хто запрошував, а потім співав.., доки знову хтось з охмелілих слободян не кликав його до столу (Шиян, Баланда, 1957, 85).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | охмелілий | охмеліла | охмеліле | охмелілі |
Родовий | охмелілого | охмелілої | охмелілого | охмелілих |
Давальний | охмелілому | охмелілій | охмелілому | охмелілим |
Знахідний | охмелілий, охмелілого | охмелілу | охмеліле | охмелілі, охмелілих |
Орудний | охмелілим | охмелілою | охмелілим | охмелілими |
Місцевий | на/у охмелілому, охмелілім | на/у охмелілій | на/у охмелілому, охмелілім | на/у охмелілих |
охмеліти
ОХМЕЛІТИ, ію, ієш, док. Те саме, що захмеліти. [Явдоким:] Що ж я вип'ю одну, а з однії не охмелію!.. (Кроп., II, 1958, 390); Пляшки раз у раз мінялися. Люди охмеліли, розговорилися (Хор., Ковила, 1960, 28); Іван Іванович.. охмелів від змішаного з самогоном квасу, спеки та власного недокрів'я (Дмит., Наречена, 1969, 73).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | охмелію | охмеліємо |
2 особа | охмелієш | охмелієте |
3 особа | охмеліє | охмеліють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | охмелів | охмеліли |
Жіночий рід | охмеліла | |
Середній рід | охмеліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | охмеліймо | |
2 особа | охмелій | охмелійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | охмелівши |