пагілля
ПАГІЛЛЯ, я, с., збірн. 1. Тоненьке гілля. Порозросталися дерева, пустили багато молодого пагілля (Загреб., Спека, 1961, 317); Я вільним став, я дужим став! Мої шляхи ведуть садами, Де, над килимами отав, звисає пагілля з плодами (Павл., Бистрина, 1959, 122); На вербі, на пагіллі білі-білі котики (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 41).
2. перен. Молоде покоління людей. Виростають діти, мужніють, обзаводяться своїми родинами. Появилося нове пагілля - онуки Назара Усача (Рад. Укр., 3.ІХ 1962, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пагілля | |
Родовий | пагілля | |
Давальний | пагіллю | |
Знахідний | пагілля | |
Орудний | пагіллям | |
Місцевий | на/у пагіллі | |
Кличний | пагілля |