пантеїст
ПАНТЕЇСТ, а, ч. Послідовник пантеїзму. Титуловано його [Г. Сковороду] і українським Сократом, і українським Платоном,.. називано і деїстом, і пантеїстом, і спіритуалістом, і психологічним моністом (Літ. Укр., 4.XII 1962, 3); До природи - як я ставлюсь? Не як пантеїст молюся, не в речах духотворюся, - а грозою переплавлюсь, сталлю блиску насталюся! (Тич., До молоді.., 1959, 57).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пантеїст | пантеїсти |
Родовий | пантеїста | пантеїстів |
Давальний | пантеїстові, пантеїсту | пантеїстам |
Знахідний | пантеїста | пантеїстів |
Орудний | пантеїстом | пантеїстами |
Місцевий | на/у пантеїсті, пантеїстові | на/у пантеїстах |
Кличний | пантеїсте | пантеїсти |