панікувати
ПАНІКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Удаватися в паніку, поводити себе як панікер. - Тільки спокій, Кузьмо Івановичу. - А чого ж панікувати? Своїх хлопців я попереджу, не дріматимемо, та й тільки (Збан., Мор. чайка, 1959, 162); Йшов 1943 рік - рік визволення України. Гітлерівський райх панікував, несилий стримати наступ радянських військ (Літ. Укр., 22.ІІ 1966, 1).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | панікую | панікуємо |
2 особа | панікуєш | панікуєте |
3 особа | панікує | панікують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | панікуватиму | панікуватимемо |
2 особа | панікуватимеш | панікуватимете |
3 особа | панікуватиме | панікуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | панікував | панікували |
Жіночий рід | панікувала | |
Середній рід | панікувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | панікуймо | |
2 особа | панікуй | панікуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | панікуючи | |
Минулий час | панікувавши |