паралітик
ПАРАЛІТИК, а, ч. Людина, хвора на параліч. Гладкий портьє, незграбний, як слон - і паралітик - наче вріс в жовту стіну (Коцюб., II, 1955, 411); * Образно. Ми паралітики з блискучими очима, Великі духом, силою малі, Орлині крила чуєм за плечима, Самі ж кайданами прикуті до землі (Л. Укр., І, 1951, 113); * У порівн. Блискавиця освітила перекошене, немов у паралітика, обличчя Зозулі (Мушк., Чорний хліб, 1960, 169).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паралітик | паралітики |
Родовий | паралітика | паралітиків |
Давальний | паралітикові, паралітику | паралітикам |
Знахідний | паралітика | паралітиків |
Орудний | паралітиком | паралітиками |
Місцевий | на/у паралітику, паралітикові | на/у паралітиках |
Кличний | паралітику | паралітики |