пащека
ПАЩЕКА, и, ж., розм. Те саме, що паща. Помаленьку вона [щука] рознімає свою пащеку і випускає воду (Фр., III, 1950, 331); Перед очима мигнула пащека вовкодава (Шер., В партиз. загонах, 1947, 74); Щось животинне було примітне в його [Кованьковому] здоровому апетиті, в завзятій праці пащекою та щелепами (Н.-Лев., І, 1956, 612); - Цей хлопчисько зажене мене на той світ! Ти побачиш, як колись не витерплю і... роздеру йому пащеку аж до вух! (Кач., II, 1958, 20); Якісь люди бігали по вузенькому перону, заливався сюрчок біля жадібної пащеки тунелю, гриміло зчеплення між цистернами (Загреб., Європа 45, 1959, 258).
@ Розпустити (роззявити і т. ін. ) пащеку, вульг. - наговорити зайвого; розбазікатися, розтеревенитися. На печі заохкала дружила. - Прикуси язика, старий дурню. При дітях розпустив пащеку (Збан., Переджнив'я, 1955, 182); [Русаловський:] Чого ти так пащеку роззявив? Та нехай тобі заціпить! (К.-Карий, II, 1960, 224).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пащека | пащеки |
Родовий | пащеки | пащек |
Давальний | пащеці | пащекам |
Знахідний | пащеку | пащеки |
Орудний | пащекою | пащеками |
Місцевий | на/у пащеці | на/у пащеках |
Кличний | пащеко | пащеки |