перепілочка
ПЕРЕПІЛОЧКА, и, ж. 1. Пестл до перепілка. І в тиші степовій десь у житі недокошеному перепілочка підпадьомкала - тужила: завтра викосять... (Головко, І, 1957, 246); Що ж, кажуть, щастя не перепілочка - решетом не накриєш; хто за щастя бореться, до того воно й хилиться (Оров., Зел. повінь, 1961, 16); * У порівн. Марта, дивлюсь, припинилась, наставила голівоньку, мов та перепілочка, і слухає - не дише (Вовчок, І, 1955, 73).
2. розм. Пестлива форма звертання до дівчини, жінки. - Годі ж, годі, моя перепілочко! Не плач, моя лебідочко! - каже їй Василь, пригортаючи до свого серденька (Кв.-Осн., II, 1956, 77); [Ярина:] Ненько ж моя рідна, перепілочко, лебідонько, не губи мене, не видавай заміж за Русаловського (К.-Карий, II, 1960, 199).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перепілочка | перепілочки |
Родовий | перепілочки | перепілочок |
Давальний | перепілочці | перепілочкам |
Знахідний | перепілочку | перепілочок |
Орудний | перепілочкою | перепілочками |
Місцевий | на/у перепілочці | на/у перепілочках |
Кличний | перепілочко | перепілочки |