печерник
ПЕЧЕРНИК, а, е. 1. Прикм. до печера. [Мавка:] Вогнем підземним мій жаль палкий зірвав печерний склеп, і вирвалась я знов на світ (Л. Укр., III, 1952, 250); * Образно. Розлетівся дзвінко-юно голос горлиці ясної, він упав ножем на тім'я диких привидів печерних (Гур., Друзі.., 1959, 14); // Який є, перебуває, міститься або живе в печері. Постать Явдохи нагадує сумний привид, сіру тінь, яка вийшла крадькома з печерної темряви... (Донч., III, 1956, 56); - Ховатись треба. Всіх до Німеччини гнатимуть. . - Другого ж дня почали копати яму під горою. «Отак ми і зробилися печерними жителями!» подумав Толя (Ів., Таємниця, 1959, 120).
2. Належний до тієї доісторичної доби, коли люди жили в печерах. Стародавні міфи, народні пісні, фрагменти печерного живопису, які дійшли до нас, в основі своїй є реалістичними (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 19); Печерна стоянка; // Вимерлий, викопний, рештки якого часто трапляються в печерах. В шарі давніх озерно-річкових відкладів були знайдені кістки.. печерного лева, печерного ведмедя та інших тварин (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | печерник | печерники |
Родовий | печерника | печерників |
Давальний | печерникові, печернику | печерникам |
Знахідний | печерника | печерників |
Орудний | печерником | печерниками |
Місцевий | на/у печернику, печерникові | на/у печерниках |
Кличний | печернику | печерники |