пиріг
ПИРІГ, рога, ч. 1. Печений виріб із тіста з начинкою. Дід здихнув і не чув, як пиріг з його рук випав, - одна ягода викотилась з середини і покотилась травою (Мирний, І, 1954, 167); Бондариха пекла паляниці й пироги з яблуками (Вас., II, 1959, 198); // перен. Джерело матеріального благополуччя або наживи. Йому, як вправному юрисконсультові солідної установи, не раз таки перепадало від солодкого пирога (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 82).
@ На пироги - у гості. Часом влітку заїжджає у колгосп на пироги Син бажаний, дорогий (Шпак, Вибр., 1952, 70).
2. діал. Вареник. Що то за добра-предобра річ пироги з черницями!.. Гарячі, маслом облиті, цукром густо посипані, вони так і розпливаються в роті (Фр., II, 1950, 78).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пиріг | пироги |
Родовий | пирога | пирогів |
Давальний | пирогові, пирогу | пирогам |
Знахідний | пиріг | пироги |
Орудний | пирогом | пирогами |
Місцевий | на/у пирогу | на/у пирогах |
Кличний | пирогу | пироги |
пироговий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пироговий | пирогова | пирогове | пирогові |
Родовий | пирогового | пирогової | пирогового | пирогових |
Давальний | пироговому | пироговій | пироговому | пироговим |
Знахідний | пироговий, пирогового | пирогову | пирогове | пирогові, пирогових |
Орудний | пироговим | пироговою | пироговим | пироговими |
Місцевий | на/у пироговому, пироговім | на/у пироговій | на/у пироговому, пироговім | на/у пирогових |