питун
ПИТУН, а, ч., діал. Посуд для пиття. В кутку біля судника топтався дід Кушка. Він, очевидно, шукав питуна. Знайшовши, шкрябнув по дну відра, випив, не переводячи духу, перехопив відро і шкрябнув знову (Мушк., Чорний хліб, 1960, 65); У народному побуті були поширені скляні чарки, питуни, братини, стопки, шкалики, рюмки, склянки, пивні кухлі, глечики, барильця тощо (Нариси з іст. укр. мист., 1969, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | питун | питуни |
Родовий | питуна | питунів |
Давальний | питунові, питуну | питунам |
Знахідний | питун | питуни |
Орудний | питуном | питунами |
Місцевий | на/у питуні | на/у питунах |
Кличний | питуне | питуни |