пластинник
ПЛАСТИННИК, -а, ч. 1. Гриб з великою кількістю пластинок на нижній частині шляпки, що променеподібно розходяться. 2. Будівельний матеріал, розпилений на пластини.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пластинник | пластинники |
Родовий | пластинника | пластинників |
Давальний | пластинникові, пластиннику | пластинникам |
Знахідний | пластинник | пластинники |
Орудний | пластинником | пластинниками |
Місцевий | на/у пластиннику | на/у пластинниках |
Кличний | пластиннику | пластинники |