плеканий
ПЛЕКАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до плекати. Був він підліток жилавий, стрункий і, по всьому видно, плеканий матір'ю (Грим., Син.., 1950, 11); Шумить земля благословенна Гіллям квітуючих садів, Що в праці плекані щоденній Гордяться зав'яззю плодів (Гірник, Сонце.., 1958, 61); Його ображає згадка про те, що молодший брат, которого він не мав і за боже пошиття, знищив усі його заміри, два роки плекані в серці, як найкращі мрії... (Коцюб., І, 1955, 112); Здійснились мрії, Плекані надії (Воронько, Поезії, 1950, 62).
2. у знач. прикм. Те саме, що викоханий 2. Олесь.. погладив свою гарну, темну, плекану бороду (Коб., III, 1956, 202).
3. у знач. прикм. Зніжений доглядом і піклуванням. Е-е, славні мужчини. Такі кохані та плекані - хоч живими в рамку заводь... (Ряб., Жайворонки, 1957, 49); Серед гомінливої отари плеканих міських паненят Ольга виглядала як сільське.. ягня (Кач., II, 1958, 32).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | плеканий | плекана | плекане | плекані |
Родовий | плеканого | плеканої | плеканого | плеканих |
Давальний | плеканому | плеканій | плеканому | плеканим |
Знахідний | плеканий, плеканого | плекану | плекане | плекані, плеканих |
Орудний | плеканим | плеканою | плеканим | плеканими |
Місцевий | на/у плеканому, плеканім | на/у плеканій | на/у плеканому, плеканім | на/у плеканих |