побронзовілий
ПОБРОНЗОВІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до побронзовіти. Дівчата в яскравих убраннях, з пишними бантами в косах, уже побронзовілі від першого сонця (Кучер, Чорноморці, 1956, 569).
2. у знач. прикм. Який став, зробився бронзовим. Подих їхній [заводів] примушував молоді каштани задовго до осінніх холодів ронити своє побронзовіле, ніби спалене, листя (Собко, Справа.., 1959, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | побронзовілий | побронзовіла | побронзовіле | побронзовілі |
Родовий | побронзовілого | побронзовілої | побронзовілого | побронзовілих |
Давальний | побронзовілому | побронзовілій | побронзовілому | побронзовілим |
Знахідний | побронзовілий, побронзовілого | побронзовілу | побронзовіле | побронзовілі, побронзовілих |
Орудний | побронзовілим | побронзовілою | побронзовілим | побронзовілими |
Місцевий | на/у побронзовілому, побронзовілім | на/у побронзовілій | на/у побронзовілому, побронзовілім | на/у побронзовілих |