побігайчик
ПОБІГАЙЧИК, а, ч., звичайно в сполуч. зайчик-побігайчик, розм. Уживається на позначення зайця (перев. як епітет). Нехитре діло підстрелити довговухого побігайчика, у якого навіть шелест осикового листу заганяє душу в самі п'яти (Веч. Київ, 19.XII 1966, 4); У долині, На стежині, Під дубком, Стрівся Зайчик-Побігайчик З їжачком (Стельмах, Колосок.., 1959, 50); * У порівн. Вибігло сонце зайчиком, Зайчиком-побігайчиком, Через двори, майданчики - Стриб, стриб! - на вікно (Нех., Ми живемо.., 1960, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | побігайчик | побігайчики |
Родовий | побігайчика | побігайчиків |
Давальний | побігайчикові, побігайчику | побігайчикам |
Знахідний | побігайчика | побігайчиків |
Орудний | побігайчиком | побігайчиками |
Місцевий | на/у побігайчику, побігайчикові | на/у побігайчиках |
Кличний | побігайчику | побігайчики |