побілений
ПОБІЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до побілити. Стіни були.. побілені паленим вапном (Фр., VI, 1951, 27); * Образно. Сива смушева шапка з'їхала йому на потилицю і одслонила його високе й широке чоло, чорний, побілений сивиною, як сріблом, волос (Н.-Лев., І, 1956, 172); // у знач. прикм. Молодиці квапливо бігли по воду, вимахуючи мідяними побіленими кухвами (Коцюб., І, 1955, 198); Поміж побіленими деревами весело зачервоніли вулики (Стельмах, На.. землі, 1949, 298).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | побілений | побілена | побілене | побілені |
Родовий | побіленого | побіленої | побіленого | побілених |
Давальний | побіленому | побіленій | побіленому | побіленим |
Знахідний | побілений, побіленого | побілену | побілене | побілені, побілених |
Орудний | побіленим | побіленою | побіленим | побіленими |
Місцевий | на/у побіленому, побіленім | на/у побіленій | на/у побіленому, побіленім | на/у побілених |