повбиваний
ПОВБИВАНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повбивати 1. Попід вогкими й обдертими стінами стояли високо від землі, на повбиваних стовпах, широкі лавки (Кобр., Вибр., 1954, 124); // повбивано, безос. присудк. сл. Між стовпами повбивано поперечні дрючки (Фр., IV, 1950, 46).
ПОВБИВАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повбивати2. Що, коли б ці і подібні потвори лишалися й нині Ще не повбивані, - чим небезпечні були б вони людям? (Зеров, Вибр., 1966, 195); // повбивано, безос. присудк. сл. Ваших синів повбивано, спопелилися ваші діти (Коротич, Вогонь, 1968, 15).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повбиваний | повбивана | повбиване | повбивані |
Родовий | повбиваного | повбиваної | повбиваного | повбиваних |
Давальний | повбиваному | повбиваній | повбиваному | повбиваним |
Знахідний | повбиваний, повбиваного | повбивану | повбиване | повбивані, повбиваних |
Орудний | повбиваним | повбиваною | повбиваним | повбиваними |
Місцевий | на/у повбиваному, повбиванім | на/у повбиваній | на/у повбиваному, повбиванім | на/у повбиваних |