подобати
ПОДОБАТИ, аю, аєш, недок. 1. тільки 3 ос., безос. Відповідати певним прийнятим правилам, звичаям; годитися. Клим не поліз у свій двір через перелаз, бо це вже не подобало голові (Н.-Лев., III, 1956, 350); Не подобає мені пішки йти, а подобає коляскою їхати (Стельмах, І, 1962, 63); // Слід, треба. - Мені подобає до тружденних зійти.., а ви зоставайтеся тут з миром (Стар., Облога.., 1961, 48).
@ Як [і] подобає (подобало) - те саме, що Як [і] належить (належало) (див. належати1). Далеко десь, серед чужих країв, Пан на всю губу жив, У розкоші, як пану подобає (Гл., Вибр., 1957, 91); - Це козаки з походу вертаються, - пояснив Сава Петрович. - А їх ото зустрічають, як і подобає - звитяжців (Головко, II, 1957, 273); Як і подобало курсистці, в неї були розумні очі, трохи іронічний вираз пісного обличчя і рівний голос (Панч, На калин. мості, 1965, 52).
2. на кого - що, діал. Бути схожим на кого-, що-небудь. Подобав [Іван] на ту потайну собаку, що перше вкусить, заки гавкне (Март., Тв., 1954, 227); Подобала хатина на якусь закляту печеру (Стеф., І, 1949, 44).
@ Не подобати на свої літа - виглядати молодшим або старшим, ніж насправді. Вона не подобала на свої літа, здавалася молодшою (Март., Тв., 1954, 346).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подобаю | подобаємо |
2 особа | подобаєш | подобаєте |
3 особа | подобає | подобають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подобатиму | подобатимемо |
2 особа | подобатимеш | подобатимете |
3 особа | подобатиме | подобатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подобав | подобали |
Жіночий рід | подобала | |
Середній рід | подобало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подобаймо | |
2 особа | подобай | подобайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | подобаючи | |
Минулий час | подобавши |