подужчати
ПОДУЖЧАТИ, аю, аєш. Док. до дужчати. Тебе ж я кохаю, а чую, що в мене Подужчали руки (Крим., Вибр., 1965, 65); Від швидкої ходи, від пахощів землі, від збуджених думок Бачура враз помолодшав, подужчав (Чаб., Тече вода.., 1961, 140); Голос дяка наче подужчав (Мирний, IV, 1955, 193); Вслухайся - шелест сюди долітає, Ось він подужчав (Дор., Серед степу.., 1952, 89); Занедужала в неї мати, дак вона й пішла на який час додому, а тепер мати подужчала, то вона й назад (Гр., II, 1963, 260).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подужчаю | подужчаємо |
2 особа | подужчаєш | подужчаєте |
3 особа | подужчає | подужчають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подужчав | подужчали |
Жіночий рід | подужчала | |
Середній рід | подужчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подужчаймо | |
2 особа | подужчай | подужчайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | подужчавши |