подірявлений
ПОДІРЯВЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до подірявити. Славнозвісне львівське скляне склепіння над пероном було подірявлене шрапнеллю і рушничними кулями (Гжицький, У світ.., 1960, 229); * У порівн. Драна, ніби подірявлена, хустина світилась наскрізь, як решето (Н.-Лев., III, 1956, 322).
2. у знач. прикм. Який подірявився, укрився дірками; дірявий. Дістала [Майбородиха] старі подірявлені сіренькі панчохи (Н.-Лев., IV, 1956, 288); Поміж гожими сплячими голівками молодих грибків лежали свіжозогнилі, ..з подірявленим тілом (Козл., Мандрівники, 1946, 11).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | подірявлений | подірявлена | подірявлене | подірявлені |
Родовий | подірявленого | подірявленої | подірявленого | подірявлених |
Давальний | подірявленому | подірявленій | подірявленому | подірявленим |
Знахідний | подірявлений, подірявленого | подірявлену | подірявлене | подірявлені, подірявлених |
Орудний | подірявленим | подірявленою | подірявленим | подірявленими |
Місцевий | на/у подірявленому, подірявленім | на/у подірявленій | на/у подірявленому, подірявленім | на/у подірявлених |