пожарина
ПОЖАРИНА, и, ж. Те саме, що пожарище. Ой я в чужім краю, Як на пожарині, Ніхто мене не пригорне При лихій годині (Нар. лірика, 1956, 331); Серед пожарини кущики стримлять обгорілі (Гр., Без хліба, 1958, 142); На тому місці, де стояв квартал, чорніє тепер сумна пожарина (Вас., II, 1959, 18); *У порівн. На хресті кора чорніє пожариною і тільки самі кінці ясніють (Л. Укр., І, 1951, 444).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пожарина | пожарини |
Родовий | пожарини | пожарин |
Давальний | пожарині | пожаринам |
Знахідний | пожарину | пожарини |
Орудний | пожариною | пожаринами |
Місцевий | на/у пожарині | на/у пожаринах |
Кличний | пожарино | пожарини |