позавозити
ПОЗАВОЗИТИ, ожу, озиш, док., перех. 1. Завезти всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь далеко або не туди, куди потрібно; // Забрати з собою все або багато чого-небудь, виїхавши кудись. Позичиш кому грошей, чи й так чого попросе [попросить], а тоді й поїде і не віддасть. Отак чимало вже нашого позавозили (Сл. Гр.).
2. Доставити, привезти куди-небудь усе або багато чогось, усіх або багатьох. Як станем їхати в город, то й почнуть баби: завези моїй дочці сорочку! завези моєму синові чоботи! та як почнеш завозити та й прогаєшся, поки всім позавозиш (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позавожу | позавозимо |
2 особа | позавозиш | позавозите |
3 особа | позавозить | позавозять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позавозив | позавозили |
Жіночий рід | позавозила | |
Середній рід | позавозило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позавозьмо | |
2 особа | позавозь | позавозьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позавозивши |