позривати
ПОЗРИВАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Зірвати з стебла, з гілки і т. ін. листя, квітки, плоди тощо. [Сотник:] Як барвінок зацвіте... [Настуся:] То я й барвінок позриваю (Шевч., II, 1953, 166); - Позривала туча-буря листячко зелене (У. Кравч., Вибр., 1958,126); Вересень заповідається теплий і сухий.. Дійдуть помідори, соняшники, квасоля. Хто поквапився і, боячись приморозків, позривав зелені помідори, тепер може каятись (Вільде, Сестри.., 1958, 335).
2. Рвучко відокремити все або багато чого-небудь, що прикріплене. Молода компанія пила всю ніч, а світом пішла гуляти по містечку, позривала всі вивіски з шинків (Н.-Лев., II, 1956, 39); [Перший[поліцай]:] Учора, кажуть, вже в самому місті хтось червоні прапори викидав. В одному місці позривають, глядь - уже в другому мають... (Вас., III, 1960, 267); // Рвучким рухом зняти, стягти з кого-, чого-небудь усе або багато чогось. Іде сотниківна та й іде.. Коли, де взявсь, назустріч їй гайдамака - хап її за груди; хоч і темно, а побачив, собачий син, жемчуг та дукачі; хотів був зараз позривать, а сотниківна його за руку (Стор., І, 1957, 40); // перен., розм. Примусити всіх або багатьох швидко, раптово покинути, залишити що-небудь (місце перебування, роботу і т. ін.). [Ярослав:] Ти мусиш храм усердно будувати, А ти ще всіх з роботи позривав! (Коч., Я. Мудрий, 1946, 45); // безос. - Хіба на них розсердишся? 1 бабунею взивають, і лащаться... А ще ж - сиротята! Либонь усі - будинківські [з дитбудинку]. І з Волги, і з Катеринославщини... Голодом позагонило... позривало, як листячка од гілочки... (Головко, І, 1957, 248).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позриваю | позриваємо |
2 особа | позриваєш | позриваєте |
3 особа | позриває | позривають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позривав | позривали |
Жіночий рід | позривала | |
Середній рід | позривало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позриваймо | |
2 особа | позривай | позривайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позривавши |