пойменувати
ПОЙМЕНУВАТИ і рідко ПОІМЕНУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Назвати як-небудь когось, щось; дати назву. В нас такі вироби не гурт-то часті, а зате й ім'я їм нема - заждемо, поки пойменує який пічник (Вовчок, І, 1955, 374).
2. Перелічити за іменами, назвами і т. ін.; указати, позначити. Він розказав, де його хата стоїть, пойменував сусід своїх (Вовчок, І, 1955, 150); - Нащо тих виборів, ліпше поіменувати послів та й не морочити людям голови (Март., Тв., 1954, 385).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пойменую | пойменуємо |
2 особа | пойменуєш | пойменуєте |
3 особа | пойменує | пойменують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пойменував | пойменували |
Жіночий рід | пойменувала | |
Середній рід | пойменувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пойменуймо | |
2 особа | пойменуй | пойменуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пойменувавши |