поліняка
ПОЛІНЯКА, и, ж. Збільш. до поліно. Вчитель математики Павло Максимович Горовий рубав дрова і на третій поліняці несподівано похитнувся (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поліняка | поліняки |
Родовий | поліняки | поліняк |
Давальний | поліняці | полінякам |
Знахідний | поліняку | поліняки |
Орудний | полінякою | поліняками |
Місцевий | на/у поліняці | на/у поліняках |
Кличний | поліняко | поліняки |