поліхромія
ПОЛІХРОМІЯ, ї, ж., спец. Багатобарвність творів образотворчого мистецтва. Характерною особливістю тогочасних [III ст. до н. е. і перших століть н. е.] пам'яток є поліхромія, тобто тенденція до створення яскравих, пишнобарвних поєднань (Наука.., 8, 1968, 21); // Багатобарвне фарбування. Найпростішим засобом рішення вікон при відсутності наличників або завершення вікна є поліхромія (Жилий буд. колгоспника, 1956, 162); Вікна [східноукраїнського житла] здебільшого мали віконниці, оздоблені різьбою і поліхромією (Нар. тв. та етн., 1, 1965, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поліхромія | поліхромії |
Родовий | поліхромії | поліхромій |
Давальний | поліхромії | поліхроміям |
Знахідний | поліхромію | поліхромії |
Орудний | поліхромією | поліхроміями |
Місцевий | на/у поліхромії | на/у поліхроміях |
Кличний | поліхроміє | поліхромії |