помочити
ПОМОЧИТИ, мочу, мочиш, док., перех. 1. Док. до мочити. Переплив Дунай І чобіток не помочив, Знати козака, Що до дівчини ходив (Укр.. лір. пісні, 1958, 125); Дядя Гриша.. помочив ганчірочку й викрутив її (Головко, І, 1957, 362); Нагилив [Яків] шкур, помочив їх, ото вже чинити (Мирний, І, 1954, 222).
2. Намочити всіх або багатьох, все або багато чого-небудь; понамочувати. - Чом же ти не забрала та не помочила всіх сорочок?- спитала мати (Н.-Лев,, II, 1956, 301).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помочу | помочимо |
2 особа | помочиш | помочите |
3 особа | помочить | помочать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помочив | помочили |
Жіночий рід | помочила | |
Середній рід | помочило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помочімо | |
2 особа | помочи | помочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | помочивши |