попотішитися
ПОПОТІШИТИСЯ, шуся, шишся, док., розм. Тішитися тривалий час; натішитися добре. Млин все стогнав, самітний на степу.. Микиті цей чорний одинокий остяк здавався за рідного брата.. Остяк заскрипів й увесь похитнувся. - Скрипиш?.. Скрипи! .. попотішаться [люди] ще твоїм стогоном, поки прирозуміють, яким побитом з твого порохниння найбільше користі потягти, - промимрив про себе дід і похнюпився (Л. Янов., І, 1959, 317).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попотішуся | попотішимося |
2 особа | попотішишся | попотішитеся |
3 особа | попотішиться | попотішаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попотішився | попотішилися |
Жіночий рід | попотішилася | |
Середній рід | попотішилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попотішімося | |
2 особа | попотішись | попотішіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попотішившись |