попроститися
ПОПРОСТИТИСЯ, ощуся, остишся, док., діал. 1.Попрощатися з ким-небудь. - Уже хоть як ти не вертися, З своїм Даресом попростися, Бо прийдеться йому пропасть (Котл., І, 1952, 97).
2. Попросити пробачення. - Прощавайте, сусідоньки, може з ким сварився; Та хоч сварився, не сварився, аби попростився (Чуб., V, 1874, 968).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попрощуся | попростимося |
2 особа | попростишся | попроститеся |
3 особа | попроститься | попростяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попростився | попростилися |
Жіночий рід | попростилася | |
Середній рід | попростилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попростімося | |
2 особа | попростися | попростіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попростившись |