постаршати
ПОСТАРШАТИ, аю, аєш. Док. до старшати; подорослішати. - Молодий був, дурний, а постаршав, за розум узявся (Мирний, І, 1949, 355); Бачила я.. Богдана Комарова, що вже ходить до Львівського університету, - постаршав і споважнів так, що аж не пізнала його (Л. Укр., V, 1956, 418); Діти постаршали за цю ніч: у маленькі серця теж сіялась і сіялась велика скорбота батьків (Стельмах, Хліб.., 1959, 7).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постаршаю | постаршаємо |
2 особа | постаршаєш | постаршаєте |
3 особа | постаршає | постаршають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | постаршав | постаршали |
Жіночий рід | постаршала | |
Середній рід | постаршало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постаршаймо | |
2 особа | постаршай | постаршайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | постаршавши |