потопельник
ПОТОПЕЛЬНИК, а, ч., розм. Те саме, що утопленик. Міг би [Іван] розказати і.. про потопельників, які по заході сонця сушать бліде тіло своє на каменях в річці (Коцюб., II, 1955, 307); А якби був я потопельником, - усе причаював би ся в найглибшім зеленім місці під стрімкою скалою (Хотк., II, 1966, 319); *У порівн. Ввійде [хмара] в гирло ущелини,.. стане всмоктувати в себе вільгість і, набрякши водою, як потопельник, розпадеться весняною зливою (Перв., Невигадане життя, 1958, 91).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | потопельник | потопельники |
Родовий | потопельника | потопельників |
Давальний | потопельникові, потопельнику | потопельникам |
Знахідний | потопельника | потопельників |
Орудний | потопельником | потопельниками |
Місцевий | на/у потопельнику, потопельникові | на/у потопельниках |
Кличний | потопельнику | потопельники |