потуха
ПОТУХА, и, ж. 1. розм. Те саме, що розвага. У тім льоху.. Сидів Тибурцій. Певне діло, він Попав у в'язні зовсім без причин.. То, бачте, Замітальський для потухи Таку для панства штуку відпалив [утнув] (Рильський, Марина, 1944, 42).
2. діал. Підтримка. Найшла на Семена несміливість, і він був би допевне вернувся назад, якби не почував тої потухи, що йде з читальником Паньком (Март., Тв., 1954, 114).
$ Випити на потуху - випити під кінець, на прощання або на похмілля. - Вип'ю чарку, вип'ю другу, Вип'ю третю на потуху, П'яту, шосту, та й кінець (Шевч., І, 1963, 123); - Може, хто пулечку зіб'є або на потуху стаканчик-другий пуншу вип'є? - спитався Колісник (Мирний, III, 1954, 289); Вони обнялися і тричі поцілувалися. - На потуху треба випити,.. а то від твоїх кулаків в голові щось аж джмелі загули (Панч, Гомон. Україна, 1954, 98).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | потуха | потухи |
Родовий | потухи | потух |
Давальний | потухі | потухам |
Знахідний | потуху | потухи |
Орудний | потухою | потухами |
Місцевий | на/у потухі | на/у потухах |
Кличний | потухо | потухи |