потіпаний
ПОТІПАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до потіпати. Коноплі потіпані.
2. у знач. прикм., перен. Виснажений, підтоптаний, пошарпаний. За столиками [в ресторанчику] таки добре потіпані суб'єкти (Брат., Крапка.., 1959, 5).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | потіпаний | потіпана | потіпане | потіпані |
Родовий | потіпаного | потіпаної | потіпаного | потіпаних |
Давальний | потіпаному | потіпаній | потіпаному | потіпаним |
Знахідний | потіпаний, потіпаного | потіпану | потіпане | потіпані, потіпаних |
Орудний | потіпаним | потіпаною | потіпаним | потіпаними |
Місцевий | на/у потіпаному, потіпанім | на/у потіпаній | на/у потіпаному, потіпанім | на/у потіпаних |