похітливий
ПОХІТЛИВИЙ, а, е. Сповнений похоті; хтивий. Малого зросту, опецькувата, з великими зеленими очима - вона є взірець похітливої жінки (Ю. Янов., І, 1958, 173); // Який виражає похіть, у якому відчувається похіть. Ідуть парами чоловік-жінка, жадібно притулившись одне до одного, і похітливий крізь розмову плеще сміх (Головко, II, 1957, 385); Його пожадливий погляд нетерпляче блукав по дівочому натовпі і раптом зупинився на Наталці, нахабний, похітливий (Добр., Очак. розмир, 1965, 24).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | похітливий | похітлива | похітливе | похітливі |
Родовий | похітливого | похітливої | похітливого | похітливих |
Давальний | похітливому | похітливій | похітливому | похітливим |
Знахідний | похітливий, похітливого | похітливу | похітливе | похітливі, похітливих |
Орудний | похітливим | похітливою | похітливим | похітливими |
Місцевий | на/у похітливому, похітливім | на/у похітливій | на/у похітливому, похітливім | на/у похітливих |