поцмокати
ПОЦМОКАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., розм. Цмокати якийсь час; цмокнути кілька разів. Поки мати страву носила, батько став частувати старостів. Перший староста покуштував, покрутив головою, поцмокав (Кв.-Осн., II, 1956, 73); Інженери з «Сільелектро» аж поцмокали язиками, коли виявили, як глибоко залягає граніт (Ю. Янов., II, 1954, 168).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поцмокаю | поцмокаємо |
2 особа | поцмокаєш | поцмокаєте |
3 особа | поцмокає | поцмокають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поцмокав | поцмокали |
Жіночий рід | поцмокала | |
Середній рід | поцмокало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поцмокаймо | |
2 особа | поцмокай | поцмокайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поцмокавши |