пражити
ПРАЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. перех. Те саме, що прягти 1; смажити. Янко не хотів молока, і вона пражила йому яєчницю [яєчню] (Коб., III, 1956, 488).
2. неперех. Те саме, що прягти 2. А тим часом - був се липень - Сонце пражить, мов наняте, Бачиться, могло б і мозок Висушити в голові (Фр., XII, 1953, 120); - Хіба не під одним дощем мокли в полі? Чи не одне сонце нас пражило? (Кучер, Трудна любов, 1960, 286); // рідко. Проймати, допікати (про вітер, мороз і т. ін.). Ніч; небосхил туманіє; Сніг окрив куток, Стужа гірше скаженіє, Пражить до кісток (Граб., І, 1959, 284); // рідко. Сильно дути, віяти. Вітер пражив у очі, розвертав полу кожуха (Стеф., Вибр., 1949, 194).
3. перех., перен. Катувати, прягти вогнем. - А при виборах голосуй заєдно на [за] нашого мужицького кандидата. Не зрадь громади, аби тебе й на вогні пражили (Март., Тв., 1954, 178).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пражу | пражимо |
2 особа | пражиш | пражите |
3 особа | пражить | пражать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пражитиму | пражитимемо |
2 особа | пражитимеш | пражитимете |
3 особа | пражитиме | пражитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пражив | пражили |
Жіночий рід | пражила | |
Середній рід | пражило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пражмо | |
2 особа | праж | пражте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пражачи | |
Минулий час | праживши |