праксис
ПРАКСИС, -а, ч. Здатність виконувати ряд завчених рухів у певній послідовності, що приводить до досягнення наміченої мети. // Адекватно координована дія, яка супроводжується розгорнутим контролем; може порушуватися при ураженнях головного мозку різної локалізації.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | праксис | праксиси |
Родовий | праксиса | праксисів |
Давальний | праксисові, праксису | праксисам |
Знахідний | праксис | праксиси |
Орудний | праксисом | праксисами |
Місцевий | на/у праксисі | на/у праксисах |
Кличний | праксисе | праксиси |