прапрадідний
ПРАПРАДІДНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що прапрадідівський. Дзвонімо ще в кубки, в ковші золотії, В прапрадідні дзвони гучні-голоснії! (П. Куліш, Вибр., 1969, 391); На конференції партійній Тут сам головував Ілліч, Так, тут, у Празі староденній, Серед прапрадідних будов Горів, як світоч, віщий геній, Що тьму віків переборов (Рильський, II, 1960, 295).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прапрадідний | прапрадідна | прапрадідне | прапрадідні |
Родовий | прапрадідного | прапрадідної | прапрадідного | прапрадідних |
Давальний | прапрадідному | прапрадідній | прапрадідному | прапрадідним |
Знахідний | прапрадідний, прапрадідного | прапрадідну | прапрадідне | прапрадідні, прапрадідних |
Орудний | прапрадідним | прапрадідною | прапрадідним | прапрадідними |
Місцевий | на/у прапрадідному, прапрадіднім | на/у прапрадідній | на/у прапрадідному, прапрадіднім | на/у прапрадідних |