пречуття
ПРЕЧУТТЯ, я, с. , заст., поет. Передчуття. У грудях їх [козаків], мов криця, загартованих, мимоволі вставало пречуття, що завтра й вони також поляжуть на січовій ниві й нікому буде їх поховати (Стар., Облога.., 1961, 68); Мені спотворила життя Злочинна чарівниця; Але я маю пречуття, Що верне всю красу життя Мені одна зірниця (Вороний, Вибр., 1959, 169); Прощайте! Зичу всім у літо увійти, Як входить корабель у гавань, до мети: Спокійно, в пречутті блаженної дрімоти (Рильський, II, 1960, 135).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пречуття | |
Родовий | пречуття | |
Давальний | пречуттю | |
Знахідний | пречуття | |
Орудний | пречуттям | |
Місцевий | на/у пречутті | |
Кличний | пречуття |