прибляклий
ПРИБЛЯКЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до приблякнути.
2. у знач. прикм. Неяскравий, невиразного кольору. Зелень поступово притьмарювалась, де-не-де вже почали проступати на ній прибляклі, іржаві плями (Гончар, І, 1954, 526); Я навіть спросоння помічаю, як журба не відходить од матері. В її тепер прибляклих, мов перестиглі волошки, очах аж куриться туга (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 21); Надвечірнє поле вже було не таким прибляклим, як за дня, воно почіткішало, горби стали обростати тінями (Гуц., Скупана.., 1965, 207).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прибляклий | приблякла | приблякле | прибляклі |
Родовий | прибляклого | прибляклої | прибляклого | прибляклих |
Давальний | прибляклому | прибляклій | прибляклому | прибляклим |
Знахідний | прибляклий, прибляклого | прибляклу | приблякле | прибляклі, прибляклих |
Орудний | прибляклим | прибляклою | прибляклим | прибляклими |
Місцевий | на/у прибляклому, прибляклім | на/у прибляклій | на/у прибляклому, прибляклім | на/у прибляклих |