пригнічуваний
ПРИГНІЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до пригнічувати. Схопившись з місця і ще пригнічуваний кошмарами, поспішає [Врангель] в оперативний відділ (Гончар, II, 1959, 381); В «Англійських враженнях» [М. Бажана] розказано про вражаючі факти злиднів, затурканості і духовного убозтва людей, гнаних і пригнічуваних буржуазною «цивілізацією» (Іст. укр. літ., II, 1956, 516).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пригнічуваний | пригнічувана | пригнічуване | пригнічувані |
Родовий | пригнічуваного | пригнічуваної | пригнічуваного | пригнічуваних |
Давальний | пригнічуваному | пригнічуваній | пригнічуваному | пригнічуваним |
Знахідний | пригнічуваний, пригнічуваного | пригнічувану | пригнічуване | пригнічувані, пригнічуваних |
Орудний | пригнічуваним | пригнічуваною | пригнічуваним | пригнічуваними |
Місцевий | на/у пригнічуваному, пригнічуванім | на/у пригнічуваній | на/у пригнічуваному, пригнічуванім | на/у пригнічуваних |