примана
ПРИМАНА, и, ж. 1. Те, що приманює, приваблює; спокуса. - Навіщо їм [сережкам] у вухах стриміти? Один блиск та зайва примана для циганчуків (Гончар, Таврія, 1952, 62); [Петро:] Дай боже, щоб її природна доброта взяла верх над приманою багатого зятя (Котл., II, 1953, 38).
2. Чарівність, привабливість. - Я вже що інше думала - продати ліс, хоча він також немала примана і окраса нашої маєтності (Фр., VII, 1951, 43); Де хотіла відбирати [Краньцовська] недотепні надії, хоч такий нападистий поцілунок та відібрав їй на разі всю приман любові (Март., Тв., 1954, 305).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | примана | примани |
Родовий | примани | приман |
Давальний | примані | приманам |
Знахідний | приману | примани |
Орудний | приманою | приманами |
Місцевий | на/у примані | на/у приманах |
Кличний | примано | примани |