присвідчувати
ПРИСВІДЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСВІДЧИТИ, чу, чиш, док., перех., діал. 1. Посвідчувати, засвідчувати.
2. Доводити, переконувати. Присвідчиш ти мені, що мене любиш (Чуб., V, 1874, 137).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | присвідчую | присвідчуємо |
2 особа | присвідчуєш | присвідчуєте |
3 особа | присвідчує | присвідчують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | присвідчуватиму | присвідчуватимемо |
2 особа | присвідчуватимеш | присвідчуватимете |
3 особа | присвідчуватиме | присвідчуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | присвідчував | присвідчували |
Жіночий рід | присвідчувала | |
Середній рід | присвідчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | присвідчуймо | |
2 особа | присвідчуй | присвідчуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | присвідчуючи | |
Минулий час | присвідчувавши |