причуватися
ПРИЧУВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПРИЧУТИСЯ, уюся, уєшся, док., розм . 1. тільки 3 ос . Бути ледве чутним. Пізно. В кімнатах наполягла на все тиша, якась отруйна, сонлива. Причувається дихання сонних (Вас., І, 1959, 259); Мені причулися чиїсь голоси, що долинули від Червоної Казарми (Збан., Ліс. красуня, 1955, 15); // Здаватися чутним; вчуватися. В шелестінні тому причувалося Семенові : приїзди, розкажи свою таємницю (Коцюб., І, 1955, 126); Деяким [парубкам] причувалося, що з-під землі добувається протяжний стогін Гордія і плазує слідом за ними (Ірчан, II, 1958, 36); - Повтори ще раз, бо се не може бути, щоб я справді чув те, що мені причулося (Фр., VI, 1951, 31); Вибігла [жінка] за ворота, бо причулися їй чиїсь кроки за парканом (Вільде. Сестри.., 1958, 29); // рідко . Поставати в уяві; уявлятися, здаватися. Життя довкола мене причувалося мені якоюсь ніжною, несказанно гармонійною мелодією (Коб., І, 1956, 227); Причувся йому крик усіх тих душ, смажених у смолі, що їх знав з апокрифу «Хождіння [ходіння] Богородиці по муках» (Круш., Буденний хліб.., 1960, 152).
2. діал . Прислуховуватися. Хуторів і сіл я Обійшов чимало : Ухо причувалось, Око не дрімало (Щог., Поезії, 1958, 159).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | причуваюся | причуваємося |
2 особа | причуваєшся | причуваєтеся |
3 особа | причувається | причуваються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | причуватимуся | причуватимемося |
2 особа | причуватимешся | причуватиметеся |
3 особа | причуватиметься | причуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | причувався | причувалися |
Жіночий рід | причувалася | |
Середній рід | причувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | причуваймося | |
2 особа | причувайся | причувайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | причуваючись | |
Минулий час | причувавшись |